Sunday, 29 September 2013

now

    sun is shining so tender... through the window... He is looking at me with love...

    I think the best way to live through the difficult time (as well as good one) is to learn languagues...

  

 

Thursday, 5 September 2013

Sunday, 1 September 2013

on the way the very home...

on my way home (Western Ukraine) on Friday 23 August i put down some thoughts (UKR, ENG):

Їду додому. Додому-додому.
Знов коло мене пусте місце. Добре, що вже не до Ріо, а тільки до Тернополя. Напевне в целях безопастності окружающих Бог вирішив «Якщо не чоловік, то - ніхто».
Читаю Катажину Ґрохолю. Прийдеться ближчим часом ще раз в Польщу поїхати – купити нову її книжку. Вичитала, що батьки можуть бути «токсичними». Інтєрєєєєсно.
Везу мамі орхідею. Засохла трохи. На ній вже тільки три квітки. Одну ногою вже поламала. Але з метою збереження цієї рослини, краще перевести її до мами.
Не знаю, що там Серій буде без мене на вихідних робити. Їсти має що, на роботу піде — президента пофоткає на свято незалежності.
Обіцяв бути чемним і не носити котиків додому, бо вчора якогось полосатого вже притягнув. Боже, пошли нам вже дітей, поки коти хату не заполонили.
Одна пані психолог сказала мені – точніше переказала через подружку – що в мене немає дітей, тому що в мені є щось чоловіче, що треба викорінювати. Думаю, поки я буду копатись в собі, можна буде ще сто постів написати.
Чому я раніше не розуміла, що це так класно їхати експресом, пити каву? Треба було поїхати на другий кінець світу, щоб почати цінувати рідні дерева і хмарки.


***
I'm going home. The very home.